1806 року почалас¤ рос≥йсько-турецька в≥йна. —≥вер-ський драгунський полк, сформований на баз≥ украњн≠ських козацьких полк≥в, брав участь у визволенн≥ з- п≥д турецького ¤рма ћолдав≥њ та Ѕессараб≥њ.

ѕ≥д час в≥йни 1812 року з французами на територ≥њ ¬≥нницького, Ѕрацлавського, √айсинського ≥ Ѕалтського пов≥ту було сформовано один з чотирьох украњнських козацьких полк≥в. Ќаш полк приЇднавс¤ до Ў-оњ «ах≥дноњ арм≥њ генерала Tормасова ≥ в и склад≥ приймав участь в битвах. «а подвиги у ¬≥тчизн¤н≥й в≥йн≥ ≥ закордонних походах вс≥ украњнськ≥ козацьк≥ полки були нагороджен≥ ср≥бними трубами. ™ також припущенн¤, що через √айсин проњзджав на засланн¤ в 1822 роц≥ ќ.—.ѕушк≥н. ѕеребуваючи в  ишин≥в≥, в≥н часто в≥дв≥дував своњх друз≥в –еЇвського ≥ ƒавидова в  ам'¤нц≥. Ќа той час дорога з  ам'¤нки в  ишин≥в прол¤гала по л≥н≥њ: ...”мань - √айсин -  уна - ропивна - Ѕрацлав - “ульчин...  ожн≥ 25 к≥лометр≥в на поштових станц≥¤х м≥н¤ли коней. ¬ √айсин≥ поштова станц≥¤ знаходилась на ѕоштов≥й вулиц≥ (тепер ѕершого “равн¤). ћоже про наше м≥сто ќ.—. ѕушк≥н писав: "“есные и неправильные улицы, безобразные и искревленные переулки, множество ... ветхих домов, очень тесно между собой расположсных п один на другой падающих..." ѕоки що документальних п≥дтверджень про перебуванн¤ рос≥йського поста в нашому м≥ст≥ немаЇ.

јктивно приймало участь населенн¤ м≥ста ≥ пов≥ту в польському повстанн≥ 1830-31 роках. ќзброЇн≥ загони повстанц≥в рушили до ƒашева, але 14 травн¤ 1831 року зазнали там поразки в≥д царських в≥йськ. ¬насл≥док цього, земл≥ польських землевласник≥в були передан≥ до  иЇво - ѕод≥льського округу в≥йськових поселень.

¬ 1840 роц≥ був проведений статистичним в≥дд≥лом –ади м≥н≥стерством внутр≥шн≥х справ перший загальнорос≥йський перепис м≥ст. ѕерепис встановив, що б≥льш≥сть м≥ст Ч торговельн≥ центри. Ќаселенн¤ √айсина становило 4,9 тис. чолов≥к (у ¬≥нниц≥ Ч 9,2 тис.). ѕо к≥лькост≥ населенн¤ √айсин можна в≥днести до середн≥х м≥ст того часу. «а другим переписом в м≥ст≥ в 1851 роц≥ мешкало 4855 чол. в 1857 роц≥ герб √айсина знову зм≥нюЇтьс¤. «б≥рник Ђ∆ивописна¤ росси¤ї так характеризуЇ √айсин середини ’≤’ ст.: Ђѕочти на одной линии с Ѕрацловом, по направленню к востоку, лежит уездный город √айсин на р. —об, не представл¤ющий ничего замечательного.ї Ѕагато матер≥алу про наше м≥сто можна знайти в словнику рос≥йськоњ ≥мпер≥њ, ¤кий вийшов з друку в 1863 роц≥.

–озпад феодально-кр≥посницького ладу, розвиток ка≠п≥тал≥стичних в≥дносин, поразка –ос≥њ у  римськ≥й в≥й≠н≥ 1853 Ч 1856 рок≥в, гр≥зн≥ сел¤нськ≥ заворушенн¤ Ч все це примусило царизм провести в 1861 роц≥ рефор≠му ≥ скасувати кр≥посне право. ѕроте реформа була по сут≥ лише формальною акц≥Їю ≥ не зв≥льнила сел¤н в≥д кабали. њх зган¤ли на найг≥рш≥ земл≥, а викуп приму≠шували платити великий.
Ќа ѕод≥лл≥, дл¤ ¤кого взагал≥ характерним був зе≠мельний голод, найт¤жч≥ умови склалис¤ в √айсинському пов≥т≥. ћайже вс≥ родюч≥ земл≥ тут належали по≠м≥щикам. —ел¤нам д≥сталис¤ жалюг≥дн≥ клаптики, ¤к≥ не могли њх прогодувати. ј становище б≥дак≥в, що жили у самому √айсин≥, було просто таки нестерпним. јвтори дов≥дника ЂЁкономическое состо¤ние городских посе≠лений ≈вропейской –оссии в 1861 Ч 1862 ггї. писали: ЂЅагато гайсинських м≥щан добувають соб≥ на прожит≠т¤ поденними зароб≥тками на винокурних ≥ цукрових заводах, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ у навколишн≥х пом≥щицьких ма≠Їтках; ≥нш≥ ж кожного л≥та йдуть на зароб≥тки до ќде≠си та Ѕессараб≥њї.

¬ √айсин≥ в 1860 роц≥ проживало 10106 громад¤н, в м≥ст≥ знаходились: одна православна церква, одна синагога ≥ чотири Їврейських молитовних дома. Ѕудинк≥в було 690 (з них 9 камТ¤них), крамниць 87 (2 камТ¤н≥), м≥ська л≥карн¤. ѕлоща м≥ста займала 2400 дес¤тин (з них п≥д забудовою Ч 530 дес¤тин). ѕрибуток склав в 1860 роц≥ Ч 6946 крб. промислових п≥дприЇмств не було. «айн¤тт¤ жител≥в Ч с≥льське господарство 1 др≥бн≥ промисли. –ем≥сник≥в 339 (95 майстерень), торг≥вл¤ в м≥ст≥ незначна: в 1861 роц≥ видано 76 торгових посв≥дчень (71 купець). кожного другого тижн¤ в √айсин≥ в≥дбувались торги. ѕроголошена 1861 року сел¤нська реформа не зд≥йснила народних спод≥вань про землю. «начна частина земель в≥д≥йшла в≥д сел¤н. важким було становище 1 м≥щан √айсина. ƒруга половина ’≤’ ст. стала дл¤ √айсина пер≥одом швидкого зростанн¤, зм≥н в розвитку промисловост≥, структур≥ населенн¤. ¬ 1861 роц≥ був проведений остаточний адм≥н≥стративний под≥л (до 1917 року). √айсинський пов≥т займав площу 61,42 кв. миль, 2972,7 кв. ¬ерст, 338,1 кв. км. „исло станов або д≥льниць Ч 3, волостей ?12, м≥ст Ч 1. «агальна к≥льк≥сть Ч населених пункт≥в Ч 574. √устота населенн¤ Ч 96,1 чолов≥ка на ≥ кв. версту, по територ≥њ √айсин займав невелику площу. Ћ≥с в 1875 роц≥ п≥дступав до м≥сц¤, де в наш час розташований ун≥вермаг. Ћише де¤к≥ вулиц≥ мали назву: ѕоштова (ѕершого травн¤) , ƒвор¤нська (Ѕ.’мельницького), ћонопольна (≤.‘ранка), ѕод≥льська (ѕлЇханова), ѕетра ¬еликого ( .ћаркса). ≤нш≥ вулиц≥ не мали назв ≥ позначались в залежност≥ в≥д того, хто з заможних людей на них проживав. ¬улиц≥ не мали твердого покритт¤. —в≥дченн¤ сучасник≥в пов≥домл¤ють, що в 1898 роц≥ на ѕоштов≥й вулиц≥, кон≥ стр¤гли в багнюц≥. ¬ 1899 роц≥ м≥ську управу очолив генерал-майор у в≥дставц≥ ћикола ≤ванович ѕопов.

ƒо 1870 року в √айсин≥ не було промислових п≥дпри≠Їмств. ≤снували т≥льки др≥бн≥ рем≥снич≥ майстерн≥. њх нал≥чувалось 95 Ч шевських, лимарських та ≥нших. √о≠д≥ було й говорити про будь-¤ку регламентац≥ю робо≠чого дн¤ в цих майстерн¤х. ѕлату ж за виснажливу пра≠цю рем≥сники одержували м≥зерну. ƒосить великим був у м≥ст≥ купецький прошарок. –озташований на важливих шл¤хах √айсин зростав ¤к торговельний центр. ÷е, безумовно, спри¤ло розвит≠ков≥ економ≥ки м≥ста. ¬ √айсин≥ часто в≥дбувалис¤ ¤р≠марки, на ¤ких рем≥сники збували своњ вироби: чоботи, колеса, глин¤ний посуд тощо. ¬ивозили продукц≥ю ≥ в сус≥дн≥ м≥стечка: √ран≥в,  итайгород,  ≥блич, —обол≥вку. –озвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин п≥сл¤ реформи 1861 року зумовив по¤ву у √айсин≥ промислових п≥д≠приЇмств. 1870 року тут було споруджено цегельний за≠вод, 1880-го почала працювати тютюнова фабрика. ¬ 1899 роц≥ на околиц≥ м≥ста виник цукровий завод, до ¤кого було п≥дведено вузькокол≥йну зал≥зницю на л≥н≥њ ¬≥нниц¤ Ч √айворон, з'¤вивс¤ паровий млин. ≤ хоч ц≥ п≥дприЇмства були малопотужними, з прим≥тивною тех≠н≥кою, вони спри¤ли припливу до √айсина робочоњ сили ≥ зростанню населенн¤ м≥ста. ѕереписом 1897 року в √ай≠син≥ зареЇстровано близько 11,5 тис¤ч≥ чолов≥к. Ќа той час це вже було одне з найб≥льших м≥ст ѕод≥лл¤. “ут на≠л≥чувалос¤ 700 роб≥тник≥в, 500 рем≥сник≥в. “руд¤щих екс≠плуатували не т≥льки власники п≥дприЇмств, а й њх пос≥≠паки Ч п≥др¤дчики. Ќаприклад, п≥др¤дчики, що наймали робочу силу на цукровий завод, одержували за кожного роб≥тника щом≥с¤ц¤ 8Ч10 карбованц≥в чистого прибутку. ћ≥с¤чна зароб≥тна плата директора √айсинського цу≠крового заводу в≥дпов≥дала зароб≥тн≥й плат≥ 118 роб≥т≠ник≥в. –об≥тники працювали по 12Ч14 годин на добу. „о≠лов≥ки одержували 50 Ч 60 коп≥йок на день, ж≥нки Ч 35 Ч 40. «начна частина зароб≥тноњ плати в≥драховувалась у вигл¤д≥ численних штраф≥в. Ѕула в≥дсутн¤ будь-¤ка охорона прац≥. ¬ результат≥ кожний трет≥й роб≥тник ставав кал≥кою, ≥ його викидали на вулицю без наймен≠шоњ допомоги.

¬ 1899 роц≥ в √айсин≥ нал≥чувалось 1210 будинк≥в, серед ¤ких 15 камТ¤них ≥ 1195 деревТ¤них, м≥сту належало 2500 дес. √олова ѕод≥льського Їпарх≥ального ≥сторико-статистичного ком≥тету ™.—≥ц≥нський в≥дм≥чав, що умови в м≥ст≥ в ц≥лому незадов≥льн≥, м≥сто перенаселене, двори не утримуютьс¤ в чистот≥, а це спри¤Ї р≥зним ≥нфекц≥йним захворюванн¤м, в 1865 роц≥, в √айсин≥ вибухнула еп≥дем≥¤ холери Ч в≥д нењ померло 150 чолов≥к. ’вороба знову повернулась в 1893 роц≥. ÷ьому спри¤в недостатн≥й розвиток медицини в перш≥й, половин≥ ’≤’ ст. ¬ м≥ст≥ була пов≥това л≥карн¤ на 10 л≥жок, на 10.529 жител≥в Ч один л≥кар, в гайсинськ≥й л≥карн≥ було два л≥кар¤.

ќсобливо важким було становище наймит≥в. ” 1901 Ч 1902 роках њхн¤ середн¤ зароб≥тна плата становила 20 коп≥йок на день. ∆или роб≥тники в т≥сних, брудних, холодних бара≠ках. Ќа вуличках м≥ста, де не могли розминутис¤ й два в≥зки, сто¤ли зл≥плен≥ з глини халупи п≥д солом'¤ними стр≥хами. „асто в таких Ђквартирахї жило по 3 Ч 4 с≥м'њ. ¬ажк≥ умови житт¤ ≥ прац≥, низька оплата, безправне становище спонукали труд¤щих на боротьбу проти гно≠бител≥в. ” 1904 роц≥ роб≥тники м≥сцевих п≥дприЇмств неодноразово виступали з вимогою скоротити робочий день, пол≥пшити умови прац≥, п≥двищити зароб≥тну плату. « особливою силою розгорнулась революц≥йна боро≠тьба в 1905 роц≥.

¬ 1859 году был составлен новый проект герба √айсина: "¬ зеленом поле серебр¤ное орлиное крыло, выход¤щее справа". ¬ вольной части - герб ѕодольской губернии. ѕредусматривалось, что герб будут окружать колось¤, соединенные јлександровской лентой. ѕроект не был утвержден.
»спользованы материалы геральдического архива ¬.ћаркова (—анкт-ѕетербург); рисунок подготовлен дл¤ "√еральдикума" ё. алинкиным

–еформи 60-80 рок≥в ’≤’ ст. докор≥нно зм≥нили економ≥ку краю. ¤к уже зазначалось, до 1860 року з √айсин≥ не було завод≥в ≥ фабрик, жител≥ м≥ста займались землеробством 1 др≥бним ремеслом. нараховувалось 95 майстерень, де працювали 339 роб≥тник≥в, через кожних два тижн≥, по четвергах в≥дбувались ¤рмарки, на ¤ких рем≥сники збували своњ вироби Ч чоботи, колеса, глин¤ний посуд, тощо. кр≥м √айсинського ¤рмарку, вироби вивозили у сус≥дн≥ м≥стечка: √ран≥в,  итайгород,  ≥блич. —обол≥вку. ™врейський письменник шолом јлейхем, ¤кий в≥дв≥дав наш √айсин, описав м≥сцевий ¤рмарок: ЂЕ —ьогодн≥ в м≥стечку базарний деньЕ ™врењ б≥гають туди-сюди, ¤к отруЇн≥ пацюки, галасують, губл¤тьс¤, смикають сел¤н за поли, умл≥вають, так ≤они хочуть щось вторгувати Ч просто театр з нимиї ј сел¤ни мають час; вони посуваютьс¤ спроквола, шапки насунувши на лоба, розгл¤дають, мацають, чухаютьс¤, торгуютьс¤, хочуть купити дешевшеЕ Ђ.

« 1865 року в √айсин≥ починаЇ розвиватись промислов≥сть. «начною под≥Їю дл¤ нашого краю стало буд≥вництво зал≥зниц≥ √айворон-¬≥нниц¤. –азом в √айсин≥ напередодн≥ ≤ св≥товоњ в≥йни працювало 36 п≥дприЇмств, ¤к≥ виробл¤ли продукц≥њ на суму 2 млн. 526 тис.крб. в р≥к. ѕрацювало на них 970 роб≥тник≥в, в 1914 роц≥ в м≥ст≥ в≥дкриваЇтьс¤ метеоролог≥чна станц≥¤. «м≥нюЇтьс¤ вигл¤д нашого м≥ста. Ѕудуютьс¤ камТ¤н≥ споруди: м≥ська л≥карн¤ (згодом земська), банку ≥ Дгранд Ч отелюУ, будинки в стил≥ ДмодернУ Ўп≥льберга (тепер в≥дд≥л статистики), адвоката Ћ≥тваковського (будинок школ¤ра). ¬ 1912 роц≥ в √айсин≥ починаЇ д≥¤ти земство. «начну увагу пов≥това земська управа прид≥л¤ла розвитку охорони здоровТ¤. Ќа њњ кошти збудована аптека, утримувавс¤ один в≥льно практикуючий л≥кар ≥ пТ¤ть фельдшер≥в. ѕ≥клувалось земство ≥ про розвиток осв≥ти, кр≥м ф≥нансуванн¤ навчальних заклад≥в, учительськоњ сем≥нар≥њ, управа призначала стипенд≥њ гайсинчанам, ¤к≥ навчались в р≥зних навчальних закладах. « початком ≥ св≥товоњ в≥йни (1914Ч1918 рр.) в √айсинщин≥ починаЇтьс¤ економ≥чний спад. Ѕ≥льш≥сть чолов≥к≥в забрали в д≥ючу арм≥ю, близько половини коней та значну к≥льк≥сть худоби у сел¤н рекв≥зували, через нестачу сировини 1 робочих рук багато п≥дприЇмств закривалис¤, наступаЇ 1917 р≥к.